• War. War never changes

  • Таксофон в рожевій будці

  • Коту смакують зубочистки. Активним способом Сєрж сидить на задніх лапах на столі і наминає по паличці з вазочки "тигр", що подарувала, як символ нового року, тітка. Розгризає одну - береться за іншу. Ріжуться зубки - шкода, не маю зовсім ніякого фотоапарату, щоб зняти це видовище.
    Давно не розказував нічого про життя-буття-сміття...Отже.
    Вчора нам активно ламали ребра на концерті гурту "Lumen". Концерт на трієчку, головне, що в такі моменти я відчуваю швидкоплинність часу. Думаю, що моє минуле було хорошим, пам'ятаю тільки позитивні моменти і знаю, - я став сильнішим, розумнішим і цей новий я дуже хороший, хоч мабуть, мало хто так вважає... А з концертом "Rammstein" ніщо не зрівняється... Як ми там поцали я написав тут.
    Музичні успіхи теж успішні. :) Намагаюся зрозуміти, як використовується метроном. Вже можу грати "восьмими нотами"... на швидше ("шістнадцятими") - подвійно медіатором вниз і вгору не вистачає навички. Ще трохи техніки і пісні не псувалися б вчасно не закритими струнами чи не правильно затиснутими ладами. Проте, дякуючи Богу, граю-граю-граю і гратиму...
    Завтра їду купувати нову "одежину" для інструменту. Дякуючи котику, старий чохол довелося випрати - але після прання з машинки я дістав лише купу ганчірок. Та і дійсно, що можна було очікувати від синтетики за 100 гривень.
    Стосовно особистого. Мабуть, всім не приємна неувага, постійні недомолвки, якісь скандали та прояви характеру - не вистачає часу на просту ніжність (вона взагалі відсутня) і хочеться сказати: "Все ж було так чудово"... Тому зараз я нічого не буду загадувати, але, здається, людина, якій я довірився надовго, а не просто на раз, моїх сподівань не виправдала... І, якщо це дійсно "все", значить так судилося і робити все сам я більше не буду. Keine lust... Іноді просто слів "я тебе кохаю" не буває достатньо. Та і робити щось має не тільки хлопець... Дебільний стереотип "я - принцеса". Не хочу так.
    Перший тиждень в універі після практики. Нудно, нічого нового - купа не потрібних мені предметів і суворі вчителі. Набридло. Що далі до магістратури то більше нагадує гадюшник... Моя воля - я б туди не йшов. Сиджу і далі думаю, як же цікаво працювати лікарем.
    Алергія замучила - вже кинув пити таблетки, весняне загострення з ними завжди не приємне...
    Відновив ранкову гімнастику як покращилась погода. Суперово, ще дякуючи грейпфрутам я стаю стрункішим, але треба придбати ще одну штуку... Бо скакалка це добре, але є маленький секрет :)
    Вже чекаю наступного місяця - "Руйнація", надіюся, що зніму гроші і куплю гарний мобільний телефон... Зараз я зовсім без грошей. Таке от воно життя :) Далі буде.











  • War. War never changes

  • Таксофон в рожевій будці