• Безымянный 307046

  • Верхобуж, йоу!!!Тік, йоу!!!Let me know if you want some more YO!!!))

  • Темно. Обриси лиць виринають з тьми загадково переливаючись між промінчиками світла свічок.
    Дивний аромат висить у повітрі плавно поєднуючись з атмосферою романтики, любові і різноманітних думок про щось вічне, неосяже і незрозуміле.
    Тихенько заходжу, сідаю на килимок... хтось читає вірш. Закінчив, кілька секунд смакування моменту, спроб осягнути весь сенс прочитанаго твору, і ось хтось несміливо починає читати наступний вірш.
    Я плавно вливаюся в течію ліричної поезії про нетлінну любов, страждання нерозділеного кохання, вир емоцій, почуттів і людської сутності...

    Якщо покинути пафос і певну заангажованість мого стану душі, можна повісти, що сьогодні в нас і офісі проходив вечір ліричної поезії, підготовлений Мальвою її напрямком. Не можу неподякувати дівчатам та Олькові за плідну роботу по організації цього дійства.
    Зібралося нас десь чоловік з 25.
    Посередині приміщення, було змитиковане спицифічне підвищення(зроблення з дошок тенісного стола) на якому були розміщені свічки і тексти віршів, які кожен брав і читав.
    Десь вполовині дійства, дівчата, які провели підготовку, розповіли нам декілька історій кохання українських поетів і діячів культури. Після чого читання поезій стартувало з новою силою і наснагою, оскільки в руки Стрільця попала гітара, за якою любязно збігала Летавиця(живе недалечко від офісу...)
    Після того, як поезія в плані наявного матеріалу себе вичерпала, в дію вступили вже ліричні пісні. Повітря в приміщенні аж бриніло, наскільки кожен ввійшов в певний, дивний, дещо задумано-меланхолійний стан. Пісні лунали щиро і потужно.
    Але спадщанці народ веселий, довго про вічне думати не можуть:)
    І з Човен-Хитається почалася весела, розважальна програма... Всі дуріли і товклися:)
    Ось тут і мій ліричний стан душі змило в невідомому напрямку і почали ми біситися.

    Доповзала 10 година, ніхто не збирався домів... але довелося закінчувати, оскільки молодшому юнацтву необхідно вчасно добратися додому.
    Всі залишилися задоволеними по вуха!
    Надалі постараємоя частіше проводити такі вечори.

    P.S. Через те, що автор оповідки не має людського фотіка... А в осфісі на компі живе усіляка звірина і єдиний фотограф Верховинець навідріз відмовився закинути фотки мені на флешку через наш комп, світлин немає...
    Як завжди, надіюсь, чи то може обіцяю, закинути їх сюди при першій змозі...
    P.P.S. Писанина написана Зайцем...
















  • Безымянный 307046

  • Верхобуж, йоу!!!Тік, йоу!!!Let me know if you want some more YO!!!))