03.11.2011

вчерашнее



  • Названы претенденты на премию Телетриумф

  • Программа кинофестиваля “Профессия: журналист”

  • чистила компьютер....нашла документы времен школьных времен...наряду с рефератами по физкультуре и докладами по географии, нашла и кое-что полюбопытней...:

    Взаємодія політики і преси на сучасному етапі. Основні принципи демократичної журналістики

    Політика і преса ніколи не могли існувати одна без одної. Газети завжди були носіями політичної інформації. Вони або висміювали вчинки влади, або підозріло в усьому погоджувалися з нею.
    Зараз, можливо, вже мало хто згадає розслідування, влаштоване журналістами «Вашингтон Пост», але тоді, у 70-і роки, воно було найскандальнішим і тому, мабуть, найвідомішим. Внаслідок занадто маніакальної зацікавленості збоку журналістів, діючий на той час, американський президент Р. Ніксон був вимушений піти у відставку.
    Не думаю, що Катаріна Грем (видавник газети у той час) мала за ціль налагодити справедливість. Скоріш за все, президент Ніксон не влаштовував когось з опозиціонерів. На цьому прикладі неозброєним оком видна співпраця та взаємодія органів влади та преси. Але питання полягає в тому, що минуле не достойне уваги, бо часи змінилися, змінився світ, змінились ми. Та як же розглядати сучасність, не згадуючи минуле?
    Не хочу здаватися дуже грубою, але, на мою думку, преса завжди була товаром. На так званому товарному базарі завжди є покупці і продавці. Вони торгуються, сваряться, та кожен продавець, який шанує себе, знайде будь-який спосіб, щоб лише «проштовхнути» свій товар.
    Преса на замовлення теж дуже актуальна в усі часи.
    Наприклад, під час Боснійської кризи, що стала продовженням Югославської кризи, журналісти, на мою думку, висвічували внутрішнє життя Сербії так, що ця інформація була вигідна лише для певних політичних сил. Згадайте, якого громадського резонансу зазнав той факт, що нібито на території тієї ж Сербії знаходяться концтабори албанських мусульман та боснійців. Але насправді, матеріал щодо геноциду та етнічної чистки збоку сербів був фальшивим. Скандальні концтабори були нічим іншим, як таборами біженців. Унаслідок такої дезинформації громадськість була неправильно проінформована, і це призвело до загального її обурення. А все через те, що журналістами було отримане «замовлення».
    Кожна газета завжди була і є прихильницею певного політичного напрямку. Ніколи, здається, не існувало друкованого видання з аполітичною спрямованістю.
    На теперішньому етапі, як і раніше, пресу неможливо уявити без її подруги - політики. Найкраще це видно саме зараз, у період виборів у Верховну Раду. Багато, майже більша половина, друкованих видань є джерелом спілкування між виборцями та політиками. Кожна партія намагається «вибити» якомога більше колонок, де б вона могла надавати перелік своїх обіцянок читачам.
    Саме сьогодні починається період активізування української журналістики. Вона, як березневий кіт, намагається привернути до себе увагу всього світу. Можу лише здогадуватись, чого це їй коштує! Тому що саме зараз, напередодні виборів, преси стало забагато. Телебачення, радіоефір, газети майорять різного виду політичними сенсаціями. Люди намагаються вже не звертати уваги на різноманітні вуличні біг-борди з не менш різноманітними політиками, на агітки, що зі швидкістю світла заповнюють поштові скриньки та на соцопитування, які (слава Богу!) вже припинились; але ситуація схожа на березневу какофонію, що її влаштовують навесні коти. Тобто, всі давно до цього звикли, намагаються не звертати уваги, але все ж таки, в цей період котики перестають бути братами нашими найменшими.
    Що ж зробиш, так вже ми розуміємо Демократію…

    помню, что нечто подобное писала...а вот мысли...интересно, слямзенные или нет??хоть убейте, не помню!!!!











  • Названы претенденты на премию Телетриумф

  • Программа кинофестиваля “Профессия: журналист”