• ПВЛК

  • Мой пост в сообществе ya_superpuper - “Свадьба в Париже!”

  • Щойно повернувся з міжнародного еко-культурного фестивалю Трипільське коло 2011 "Повітря" (так насправді мало бути:)). Вражень багато, тому вирішив одразу їми поділитися з френдами! Що можна сказати з приводу фесту взагалі? Я їздив на всі попредні, починаючи з 2-го (це вже пройшов четвертий). Ввважаю його ледь не найголовнішою подією літа! Мені там подобається через енергетику, яка збирає дуже різнобарвних і позитивних людей. Як правило, навколо мінімально п'яних, організаторами офіційно заборонено паління. Якщо ви нормальна людина, але любити курити і п'єте алкоголь, ніхто особливо не заважає це робити у наметовому містечку. Та на фестивалі є багато чим себе зайняти крім "споживання": майстер-класи, етно-виступи, екстремальні види спорту. А головне: навколо завжди добрі, позитивні люди! :-)

    1. Головна сцена цьогорічного фестивалю.

    2.

    В мене так сталося, що я жоден раз не приїжджав на Трипільське коло як звичайний гість!=) Першого разу їздив допомогати своїм друзям з фаєр-театру, другого допомогав на еко-майданчику "різноробочим". А цього разу я був заявлений як учасник в містечку громадських організацій (NGO-сity). Я представляв там ініціативу "Зробимо Україну чистою!". Робили це разом з Женею Малих (її блог), та ще кількома людьми.

    3. Один з ленд-артів. Цей називався "Кисень".

    Тепер з приводу цьогорічного фетивалю. Звісно, що погода там була така сама як і в більшій частині України: дощ йшов з невеликими перервами, коли виходило сонечко і трохи підігрівало грязюку. Останньої було стільки, що жодної чистої людини на фестивалі не було взагалі! Більше того, з території неможливо було виїхати не причепившись до трактора. Спочатку їздив звичайний колесний ХТЗ, а коли зав'яз і він(!), на допомогу приїхав гусенечний! Все це додало фестивалю свого непоторного колориту, який важко переоцінити!:))) Людей, звичайно було поменше, ніж зазвичай. Але це спрацювало своєрідним "фільтром" проти "несвоїх". На фестивалі були тільки ті люди, кого дійсно цікавила його тематика. Нам вдалося провести презентацію для доволі великої кількості людей ще і в суботу. Щоправда, така кількість була зумовлена ще й тим, що багато хто переховувався у презентаційному наметі від дощу, який щойно припустив з великою силою!:) Але сподіваюся, люди добре провели з нами час!;))) До нашого фестивального намету підходило доволі небагато людей, так само як і до сусідів. Навколо було суцільне болото і люди намагалися взагалі якумога менше "лазити" по території, місячи грязюку і постійно застряючи у суцільному болоті!:-/

    4. Головний транспорт фестивалю. Доречі, власник цієї чудо-машини заробив певно чимало грошей: він витягнув з болота безліч автомобілів. За кожний брав... 100 грн.

    5.

    6. Крім гусеничного трактору дороги фестивалю могли ще долати люди, але практично по коліна пірнаючи у грязюку!

    7. Де знайти її тепер? - Між болотами...;)

    Вечірній концерт на великий сцені був просто магічний: іде дощ, під ногами болото, холодно, навколо темно. На сцені грає щось драйвове, а люди у водозахисних костюмах (схожих на хімзахисні) стоять на місці і не рухаються, бо бояться підсковзнутися і впасти у грязюку!=) Мокнуть, але стоять, спати ніхто не йде!:))) Нагадало якийсь голівудський фільм про 2666 рік і ядерну зиму. Нажаль ввечері фотографувати вже не міг, бо не було вспишки. Але це краще було б передати в 3D!:))) З груп порадували Тінь Сонця і білоруси Rokash. Доречі, під час їх виступу українська публіка гучно скандувала "Живє Білорусь"! Це означає, що дійсно на фестивалі зібралися люди "шарячі"!;) А Тінь Сонця спеціально заспівали Пісню Чугайстра білоруською мовою. Під кінець виступу Атмасфери я, бувши одягнений в одну куртку і джинси, промоклі до останньої нитки, все ж таки вирішив піти у палатку. Але концертом залишився повністю задоволений.

    8. Мала сцена фестивалю.

    9.

    10. Наш банер на презентаційному наметі в NGO-city.

    11. Чуваки перевозять обладнання зі сцени... На другому фоні вишка для троллеїв. Я її, доречі, спробував!;))

    Взагалі, фестиваль це таке місце де проходиш повз конвеєр емоцій, нових відчуттів, нових (і старих) знайомств, постійного спілкування. І я вважаю, що це круто! А найкрутіше те, що на Трипільському колі одному з небагатьох фестивалів люди самі переходять на українську мову, і це відбувається невимушено, наче так завжди і було. У Києві зазвичай все повертається: люди переходять на російську, вдягають чистий невдобний одяг і йдуть по своїх роботах у тісних офісах. Але щось все ж таки залишається після такої події в серцях людей, я впевнений!!! Особливо велика вдячність організаторам фестивалю. Останні, доречі, подарували мені ексклюзивну футболку з ось таким зображенням:

    12.

    Наступного року буде ще крутіше, бо зіллються всі 4 стихії! Треба їхати!! ;-)














  • ПВЛК

  • Мой пост в сообществе ya_superpuper - “Свадьба в Париже!”