• Нік Вуджесік. Інтерв”ю

  • Настала осінь…

  • "Экономический спад в России закончился, и это не «банальное везение», а результат продуманной антикризисной политики. Такое заявление сделал премьер Владимир Путин, выступая в Госдуме с отчетом о деятельности правительства за прошлый год."

    Як завжди, політики стараються справити враження, що це вони керують. І тому усякі позитивні досягнення є їх заслуга. Хоч мало б виникнути цілком резонне питання - якщо вони керують, то чому докерувалися до такої кризи, що треба було здійснювати "продуману антикризову політику"?

    Вони тоді, на початку кризи, також "продумано керували". Навіть заявляли, що в "нас кризи немає". Криза є у когось іншого.

    Як завжди, такі висловлювання неможливо напряму перевірити, бо немає механізму, по якому чітко видно, що такі і такі заходи політика є/були безпосередньо успішними. Немає можливості вказати, що це не його заходи, а обставини поза його контролем, на яких йому, як на коні, вдалося виїхати з проблеми.

    Я постійно переконуюся, що людське сприйняття реальності є дуже часто базоване виключно на уявленнях, міфах і звичайній пропаганді. Скажімо, Качиньский при житті був доволі посередній, хоч і нарваний політик з невеликою підтримкою у своїй країні. Мало того, він вже починав набридати більшості поляків і скоріше за усе при наступних виборах отримав би своє маленьке місце в політичному житті країни.

    Аж тут раптом дурнувата смерть спричинила цілу хвилю пафосних висловлювань, котрі в очах обивателя перетворили смерть Качиньского у геройський вчинок. Мало того, виявилося, що ця смерть "об"єднала націю"!!!???

    По-перше, чому смерть у авіакатастрофі має "об"єднати націю"? Типу, туман - ворог Польщі і тому смерть героя, котрий у битві з туманом загинув, лише "сплотила ряди вокруг родной компартії"?

    Якщо слідувати логіці цієї фрази "об'єднала націю", то вийде, що поляки в одну мить стали усі різко правими і прихильниками політики Качинького. Що, звичайно, нонсенс.

    По-друге, якби він просто помер звичайною смертю, як рано чи пізно помирають усі, то нікому в голову б не прийшла думка ховати його у храмі на рівні з польськими королями. Бо, якщо для поляків символіка королівської влади є уособленням національної самоідентифікації, то Качиньский явно не влізає у цей суспільний шаблон. Він ні король, ні засновник нації.

    Тоді, ховати в тому ж храмі його дружину, яка навіть не була якоюсь визначною політичною фігурою, взагалі є абсурдом. Раз так - треба було поховати там усю решту 90 з гаком загиблих. Їх смерть була не менш "героїчною".

    Але людям потрібні міфи, вони без них не можуть. Міфи надають їм сенс в їхньому щоденному сірому існуванні.
    Ми маємо типовий зразок, як суспільство в якийсь момент охоплює якесь спільне божевілля, базоване на сильній некерованій емоції і трагічний випадок набуває монументальних пропорцій. Зрозуміло, що політики негайно користуються такими подіями, котрі підтримують їх мегаломанію.

    Напр. в Торонто польська громада також "сплотилась вокруг родной партії" і міцеві політики відразу занюхавши добру нагоду пропіаритися, наввипередки понабігали на різноманітні польські масові молебні де постійно повторювали замусолені однакові фрази, яка це велика втрата для польського народу. Хоч дуже ймовірно, що вони мало що знали про цього політика.

    Навіть канадський прем"єр вирішив їхати на похорон - гей, канадці польського походження також є одночасно виборцями і можуть згадати політикові його поведінку на наступних виборах. Але його врятував вибух вулкану, що став чудовою формальною причиною, чому було "просто неможливо" полетіти. Ця відмовка виявилася зовсім фальшивою у випадку Меркель. Вона за неї вхопилася і не приїхала, хоч від Німеччини до Польщі можна добратися за кілька годин автомобілем чи поїздом.

    Тобто, політики у своїй потребі сподобатися виборцям і стати популярними, готові підтримати будь-який міф, навіть найбезглуздіший. І, якщо є міф, що "неможливо" приїхати через погодні умови, політики запросто ним скористуються. Головне, щоб суспільство в це повірило.

    Подібно заяви Путіна, що "дело не в том, что «нам банально повезло», что глобальный экономический кризис заканчивается, а в том, что Россия оказалась готовой к кризису и действовала как подобает сильному государству, полагает премьер" є з тієї ж піарної опери. Бо важливо не те, що справді відбулося, а те, як це сприймає електорат.



  • Нік Вуджесік. Інтерв”ю

  • Настала осінь…