Соц сети



  • Нік Вуджесік. Інтерв”ю

  • Предтеча

  • Ура! тепер і я буду в спільноті ЖЖешників) зрештою, то не боляче..
    Взагалі тема першого разу дуже близька моїй душі.. всі вони унікальні по своєму. кожен чимось запам"ятовується..
    - перший виступ (коли в мому дитячому садочку "Ромашка" організовували святковий ранок, зазвичай сиділа на всіх репетиціях і знала слова усіх дійових осіб на пам"ять. от одного разу мене розбудили під час сонної години і терміново поволокли кудись за руку напівсонну дівчинку. натягнули платтячко, сказали: "Оля захворіла, ти ж слова знаєш, мусиш виручити", - і штовхнули в спину посеред залу. щось там полепетіла, але з інтонацією та виразно, то було кілька рядків, але всі плескали.. не знаю чому, але всім сподобалось і з того часу моя присутність на любих репетиціях була обов"язкова, а мене вихователі стали називати "палочка-виручалочка")
    - перша двійка (о, так! але не моя.. у мене вони теж були, але та!!! це в підготовчому класі сиділи за одною партою я і два хлопці (хоча парта була розрахована на двох людей, але ми вирішили, що в трьох буде цікавіше). сиділи спочатку уважно слухали вчительку, малювали карлючки в зошитах, сиділи з рівними спинками, писали під нахилом.. (жах! як згадаю - прямо Вам панщина!!! не хочу більше в підготовчий клас!) а потім, наші дитячі організми не витримали.. точніше мій.. і я почала хлопців штурхати ногою під партою й вигадувати їм прізвиська! так з моєї легкої руки з"явився збірік, панча і т.д., але то вже остаточні варіанти, а до того були такі варіанти як панчохи, зубр і т.д., що сказати, ми так розійшлись, що вчителька кілька раз робила зауваження, хлопці притихли, а мені було сумно! тож я продовжувала капостити, а коли вчителька не витримала й попросила щоденник.. Саша, котрий найтихіше сидів і терпляче зносив мале торнадо "Христину" встав і віддав чвій щоденник, бо я сказала, що мене вдома прибЯ"ють за двійку.. от так, я вперше отримала двійку, хоч і не у свій щоденник, й зустрілась з рицарським вчинком)
    - перша п"ятірка (то було з математики за домашнє завдання! якісь задачі на кшталт скільки костюмів вийде з 20 м такнини, якщо на один костюм і т.д. я над ними дома довго сиділа й плакала поки не рішила.. строге виховання)
    - перша поїздка на велосипеді (але такому серйозному!!! "Зайчик" з боковими колесиками!! )) я пересіла з "Гноміка" на "Зайчик"! важко уявити, але то був великий еволюційний крок. я боялась так впасти, що аж тремтіла, хоча на задньому колесі було два бокових страхувльних колесика прикручено)))
    - перший похід з татом у гори (я сиділа навприсядки на схилі гори над гірським струмком і думала "нащо ті гриби збирати? хто їх їсть? що в тому лісі цікавого?? ходиш цілий день - дерево на дереві.." і бурчала під ніс.. але щоб показати, що таки малий грибник пішла й назбирала пару найближчих. з гордістю принесла їх татові.. а то виявились отруйні.. от так мій талант грибника тоді був присоромлений.. ех, зараз згадую і смішно стає, сказав би хтось, що пізніше кожної осені й весни серце буде завмирати згадуючи ті запахи, вітер, ночі, дощі..)
    - перше заняття тенісом (ВЕЛИКИМ!! та!), я взяла ракетку в руки помахала нею і замість того, щоб бити м"ячиком об стінку, пішла знайомитись з відвідувачами спортзалу. в результаті ударів я так і не навчилась, зате всі знали як мене звати і що моя ракетка важка))
    - перший дзвоник (я стояла і тихо заздрила тим великим одинадцятикласникам, бо то вже останній рік їх навчання та тій дівчинці, що ніс старшокласник на руках і котра дзвонила важким металевим дзвоником!)
    - перша ніч, коли дочекалась світанку (мене здивувало, скільки пташок співає надранком, як голосно шелестять дерева, як тихо на вулиці, бо не їздять машини! то різноманіття звуків і кольорів запало в душу на все життя!, все воно було за вікном перед моїми очима, а за спиною напівтемна кімната, де спала мама й яку я боялась розбудити, щоб не сказала йти спати, я так сиділа й дивилась на ту ранкову виставу з притишеним диханням майже 2 години, доки по радіо не почали грати бандури, а я шурхнула під ковдру й приємно втомлена заснула)
    - перше вересня в університеті (я його просто не пам"ятаю, хоча всю лінійку чесно простояла! причина проста, ну от нащо дають першокурсникам безкоштовні газети з кросвордами?? а? :))) ми з Дімою всю лінійку розгадували той кросворд, тож був студентський!!! :)))
    - перший поцілунок (несправжній в щічку був в дитячому садку :)) ми лежали на килимі штабелями й слухали запис дитячої казочки з платівки, так як ходити в цей час по кімнаті було заборонено, до мене підкотився Славчик і цьомнув в щічку.. досі пам"ятаю яке обурення, здивуваня і страх в мене викликав. я ще запитала :"Ти чого?", а він "просто захотілось тебе поцьомати" а перший справжній був на Лисій горі.. дякую Діма.. не забуду того стукоту серця, тих вогнів міста, що відбивались в його очах..)
    - от настала черга першого повідомлення в мому ЖЖ)))яким воно вийшло судити не мені..














  • Нік Вуджесік. Інтерв”ю

  • Предтеча