• Безымянный 271598

  • My Top 100

  • Между Маком и Бараком

        
              Не буду вирізнятися оригінальністю – поговоримо про американську передвиборчу кампанію, подію, на якій сконцентрована увага більшої частини людства. А точніше про два її головні обличчя – пана Обаму та пана Маккейна, які так часто дивляться на нас з екранів телевізорів та газетних шпальт, що скоро будемо вважати, що все це відбувається не в далеких США, а в рідній країні.

                Світ встряв десь «між Маком і Бараком» – принаймні так просто і кумедно описують ситуацію українські «Аргументи і Факти»

    [http://www.aif.ua/articles/article.aspx?IssueId=467&ArticleId=6263]. У невеличкій за обсягом, але дуже змістовній статті ставляться два вельми важливих запитання:

    1.     Із ким із двох кандидатів буде простіше мати справу Росії? та

    2.    Як результат виборів впливатиме на відносини США з Україною?

    Відповіді, здавалося б, прості: Маккейн більш простий та зрозумілий для Росії, Обама, у свою чергу, – більш перспективний; для України ж вибір Барака буде більш логічним, бо він достатньо м’який політик, а Маккейн – це Буш у квадраті з усіма прогнозованими наслідками.

    Здавалося б і все. Але давайте дивитися глибше. Маккейн і до цього не відрізнявся особливо палким коханням до Росії – це факт. Нагадаю шановним читачам, що він раніше вже пропонував виключити РФ не тільки з Великої Вісімки, а й з ООН, щоб не обтяжуватися її вето у Раді безпеці, а саму установу охрестити Лігою прогресивних демократій. Але пропонуючи таке протистояння, він не робить нічого екстраординарного – світовий політикум занадто довго перебував у стані «холодної війни», що майже позабув значення фрази «дружні стосунки». Тому така міжнародна «прохолода» буде досить нормальним та звичним явищем, в якому вельми легко орієнтуються «акули» великої політики.

    Тепер про Барака. Обама дійсно виглядає більш урівноваженим. Але давайте згадаємо, що саме за правління демократів у Росії з США були найбільш напружені відносини (на думку відразу спадає Карибська криза). Не зважаючи на молодість, що зближує Б.Обаму та Д.Медведєва, вони можуть не відразу знайти спільну agend-y для конструктивного діалогу. До того ж, як справедливо зауважує С.Вольнова, Київ –  газові двері Росії, і Обама буде робити все можливе, щоб уміло проводити свою політику та впливати на Білокам’яну через місто Кия. Обама пропонує зміни (change) та новий світовий лад (який – він, можливо, і сам толком не знає), але цей його слоган та симпатії населення грають йому на руку.

    Ось і маємо – новий час, нові вибори, чергові зміни, але все ті ж проблеми. Постає питання: що ж робити? Як проявиться феномен маніпулювання масовою свідомістю цього разу? Відповідей, як завжди, не має. Залишається дивитися та чекати, що принесе нам наступний день. А чекати залишилось вже й не так довго. Четверте листопада не за горами…       





  • Безымянный 271598

  • My Top 100