• Володарі небес, аси люфтваффе

  • War. War never changes

  • Я просто стояв в черзі. Черга рухалася досить повільно, тому я розглядав інтер"Єр приймальні, який являв собою перемішку синього неба і білосніжних хмаринок. На одній з таких хмаринок і стояла моя черга, що повільно рухалася до масивного столу з червоного дерева, який тут був трохи недоречний, зате придавав чоловікові з ноутбуком, який сидів за цим столом, більш поважного вигляду. Сам чоловік був середнього зросту,  вдягнений у білий парадний костюм і постійно щось переглядав на екрані свого ноутбука, спілкуючись з тими, хто по одному до нього підходив. На сусідніх хмаринках проглядалися такі ж столи, з такими ж ноутбуками і аналогічними чоловіками в білих костюмах. І до кожного стояла черга, що складалася з найрізноманітніших людей, від старих до малих. Всі вони були вдягнуті в свій звичайний одяг, тому ідилію синього неба і білих хмаринок псувала картатість і різнокольоровість юрби.

    Поки я розглядався, підійшла і моя черга. Я озирнувся - за мною стояли люди і, хто спокійно, а хто не дуже, просто чекали своЄї черги.
    Чоловік за столом заговорив першим:
    - Значить грішив? - сказав він дивлячись на мене спідлоба крізь маленькі круглі окуляри
    - Як і всі... понуро відповів я
    - До всіх ще черга дійде, не переживай. Отже, грішив...
    - Так я ж не хотів...
    - Не хотів? Зараз перевіримо...
    Чоловік спритно орудуючи білосніжною мишкою щось шукав у своЄму комп"ютері:
    - Значить не хотів. Так. Є. Не хотів 1284 разів з 239983663003 разів. Ще питання будуть?
    - А як на рахунок хороших справ? Я ж добрим був
    - Хороших? А ми зараз подивимося... тааакс. Є. Ого. 3888594 хороших справ. З них 647 за власним бажанням. ВражаЄ.
    - Ну то як? Тоді я... цей... пішов?
    - Пішов? Куда?
    - Ну як... Додому...
    - Е ні, голубчику. Забагато цього разу грішків назбирав. Прийдеться тебе на Землю...
    - Ні!!! Благаю, тільки не на Землю! Я виправлюсь, обіцяю! Я ж не такий! Я ж хороший! Ну будь ласка!
    - Ану не скиглити тут! Вирок прийнято! Отже, враховуючи кількість хороших справ.... такс, відняти... тепер поділити... от.. і в результаті- 63 роки каторги "Земля".
    - 63 роки? Це ж ... Як же ж...
    - Ну, якщо гарно себе поводитимеш, то можливо загинеш раніше. Років так в 50.
    - Ну хоч щось радуЄ...

    Маленький касовий апарат, що стояв зразу біля ноутбука затріщав і видав чоловікові чек, який він з поважним і заклопотаним виглядом вручив мені і покликав наступного бідолаху. Я відійшов від столу. На чеку маленькими друкованими буквами було написано:

    Ваш вирок:

    63 роки життя на Землі

    Всьога найкращого!

    Я не знав, чи може бути щось гірше за Землю, але знав, що солодко там не буде. Я ще навіть не встиг толком додумати думку, як чийсь дикий крик заповнив все навколо. Як виявилося, це був мій крик. В цей момент я народився на найжахливішій каторзі Світу - на Землі...























  • Володарі небес, аси люфтваффе

  • War. War never changes