• Перший раз :)

  • Up fest - ото так розвели… :-/

  • День второй.Обіцяне продовження пригод білорусів в Києві. День другий.
    Все почалося майже так, як і в перший день, але трохи раніше. Ну це та частина, де я наодинці намотував кілометри до місця зустрічі. По дорозі дуже образив одного молодого пса, який хтів, мабуть поспілкуватися, вдаривши його переднім колесом по пиці . Так не будемо “розтікатись мислею по древу”, а перейдемо до суті. Розігнавшись на Трухановому острові до 40 км, знизивши швидкість на ґрунті, я вломився в табір білорусів, в надії, що вони сплять, а я такий весь їх порозбуджую. Але вони всі прокинулись і заявили, що макарони вже злопали і мені нічого не залишилось(народ не знав, що в наплічнику я маю декілька котлет). Поки всі готувались до подорожі, я роздавав слонів. Віктогану дісталися мої “падонкавскии записи”, а Дімі громадянський презерватив, з зображенням І.Карпи на обкладинці (в одежі) – “не дай себе натягнути” та інструкцією всередині. Декілька таких я здобув на презентації громадянської ініціативи “Знаю” перед виборами.
    Після того, як я окреслив наш сьогоднішній маршрут всі вирушили у дорогу.
    На ранок була запланована невеличка КК прогулянка по островах Муромець (ПДН) та назад на Труханів. Під мостом на дорозі були два йожигі, яки трохи раніше, вочевидь, порушували правила дорожнього руху. Я і Діма купли по пляшці…. Ви чого подумали!? По пляшці води. Та й ломанулись в ПДН. Через перший міст. Попетляв з пів години по ґрунтах, вирішив виводити людей до місця новорічних безобразий велосипедистів. Під’їхавши побачили, що замість насипного броду там стрімкі потоки. Я забув, що до другого містка, хоч він і недалеко, якщо прямо, доведеться об’їхати деяку відстань. По прикладу Віктогана пішли бродом. Я перейшов другим, а потім зайняв дуже зручну позицію посередині броду на бревні, звідкіля керував (намагався, бо деякі не слухали) переправою. Переправилися без втрат (насос і шнурок від іншого не рахую). Потім показав ялинку яку на новий рік наряджали (залишилися дві стрічечки, корок від шампанського і фігня від ялинкової іграшки, ще Олегаторовський феєрверк). Потім попрямували назад на Труханів. З південного краю острова подивилися на міст метро (Андрій дуже хтів побачити метро, яке над поверхнею), на протоки між островами, на печерські краєвиди. Потім через Довбичку попрямували роздивлятись ці краєвиди зблизька.

    Про Довбычку. Уважаемые «довбычкоманы», предположительно из Утра-дня-вечера., преставайте там срать, убирайте за собой мусор, а не складывайте его в ямы. По причине найденого хомутика от велокомпьютера, стрелки на рыбаков (этих там тоже хватало) не переводить.

    Проїхали по набережній. Хтось проїхався на колесі у злого шосейника . Піднялися по асфальтовому апхілу біля чувіхі з ножиком та перепочили біля “Брами” трохи заправившись морозивом та (за рахунок гостей) пивом. Діма пиво знов проігнорував бахнул “Росінку”. Поки четверо пішли на фотосессію до музею війни. Інші відпочивали. Під час відпочинку до нас підкотив дехто CVJ чи SVJ і після того як зрозумів, що “велокиян” тут один, чітко ідентифікував національну приналежність гостей. Молодець, гарний хлопчик. І ввічливий, прощаючись побажав нам гарного дня. Після повернення туристів поїхали зайти с безкоштовного боку на територію Лаври. По дорозі надибали Годді, який заявив, що вигулює москвичів (пізніше виявилось, що то і не москвичі, а липчанє (з Липецька), та й не липчанє , а липчанка. Переодягнувшись, щоб виглядати кошерно, я повів госте в ворота Мазепинської церкви. Але засада, там вже стояв фашистська карусель та бабусі-вартові , яки нам рускім язиком обьясніли, шо “ето святоє мєсто и нєльзя с вєлосипєдами, даже вєсти”. На аргументи, що тиждень тому (приводив сюди москвічей) монахі нічого не казали і не протестували, виявилось, що святоє мєсто це музєй, а в монастирь вхід з іншого боку. Ну, кароче, кошерно одягненні білорусі пішли самі, а я і Діма залишилися на варті з роверами ( і не було нікого, хто міг би набрехати нашім туристам про навколишні красоти, тому обмежились коротенькою лекцією) . Після відвідування святих місць попрямували, через парк Слави, пам’ятник військовим льотчикам (Л.Биков), Арсенальну до Мариіниньського парку. Хтів показати хлопцям їхню білоруську амбасаду, але не ідентифікували через відсутність державного прапора Республіки Білорусь. Надивившись на наші Ради, палаци, стадіони Дінамо і традиційні місця вигулювання біло-синіх під’їхали до Кукольного Театру (Альона не забарилася і там стягнула програмку). Далі урчання в животах гостей підказало мені о необхідності нагодувати. Пам’ятаючи, що в душевні місця не можна, бо надовго пропадуть, повів їх в Два Гуся ( на мій погляд можна не зовсім погано перекусити але безликий заклад). Потім знов апхіл до Жовтневого Палацу (для краєвиду), звідки на третю лінію Глобусу, а там на Майдан (де ще раз зустріли Годді) пити пиво ( за рахунок гостей) біля фонтанів. Там допоміг Дімі придбати музику ( Тартак, ТНМК, Фактично Самі). Самостійно Діма придбав “Древа”. Агов, українці, а ви знали що є така група як “Древа”?ХХХ Українська група до речі.
    Ось в такому стані я і залишив наших гостей думати на яку дискотеку дыстатися пышки з Труханового озера.
    Из нереализованного: мало Подола, не было улицы Сагайдачного, не посетили Косой Капонир, Лысую Гору, интересных околохрещатицких и других подворотен, не было ещенеоткрывшегося магазина ТдФ возле Театральной, не проехались по ул. Пушкина (ну нравится мне эта улица, после Сагайдачного конечно), не залезли на Замковою гору (где стоял Литовский замок до 1490 г., а надо сказать, что литвинами – белорусы считают себя, а не литовцев (помните про польско - литовкскую оккупацию Москвы, Ивана Сусанина – литвинов болотом удивил )). Не покатались ночью по центру. Ну и, наверное, много чего еще.







  • Перший раз :)

  • Up fest - ото так розвели… :-/