03.11.2011

After Forever



  • НЕ ПРО НР

  • Предтеча

  • - Блін, червоне... Та ладно, пробіжуся... - ОстаннЄ що він встиг подумати в своЄму житті.
    Останнім, що він бачив була дорога іномарка чорного кольору, яка навіть не зупинилася, перекинувши його через себе. Він лежав на брудному снігу і дивився як гасне світ. Жахливий біль затуманював погляд і закриваючи очі він зрозумів, що більше ніколи їх не відкриЄ.
    Але щось пішло не так. Біль почав різко зменшуватися і повністю пройшов. Він спробував поворушити пальцями і йому це вдалося.
    Тоді він вирішив відкрити очі. Йому було страшно. Розплющивши очі він не побачив очікуваного сірого неба і вершечків хмарочосів. Над ним було привітне ніжно - блакитне небо і зелене гілля дерев. А ще три в міру неголених обличчя, які схилялися над ним і щось говорили між собою. Помітивши, що він прийшов до тями один з них з надіЄю в голосі запитав:
    - Чувак, в тебе приправи Є? а?
    "Чувак" відверто офігів:
    - Приправи?
    - Ну сіль там, перець. Нема?
    - НЄ. Нема. - він досі не міг прийти в себе від дивного запитання.
    - От блін. От чого в всіх завжди купа бабла, телефони всякі, плеЄри, а приправ ні в кого?! Ех... - сказав один з трьох невідомих і пішов геть. ДвоЄ так і залишалися біля нього. Він спробував сісти, але болю в спині як і не було ніколи. І даремно що він від перелому хребта помер. Стоп. А чи помер?
    - Хлопці, я помер?
    - Ем... угу.
    - Значить це Рай?...чи.. чи Пекло?
    - А чорт його знаЄ шо це.. хоча... чорт, певно, тоже не шарить...
    - А шо це тоді?
    - Вічність, чувак...
    - Гм.. А чого цей рудий питав мене про приправи?
    - Та от, прикинь, ми тут вже стільки часу, а ше ніхто з приправами не прийшов. З йогуртом були, з гранатами були, з ікрою були. А приправ ні в кого...
    - А нащо йому приправи? В Вічності - то?
    - Віриш, в горлі вже ця манна небесна стоїть... Ми стараЄмося фрукти-овочі самі готувати, але без приправ важко...
    - Але ж це Вічність! Нафіга тут шось їсти? Тут хіба можна з голоду померти?
    - НЄ, померти тут не можна ні від чого. Ми і так вже мертві. Але голод ніхто не відміняв. Тут жерти хочеться так само, як і на Землі.
    - Оу, а в мене снікерс десь був... - він встав і почав ритися по кишенях куртки. Як не дивно, куртка була та сама, що і на Землі. І в кишені він дійсно знайшов снікерса
    - Ух ти! Був би тут час, я б сказав, шо сто років снікерсів не їв... а так... давненько коротше.. - відламуючи шматок батончика сказав невідомий і повів його знайомитися з всіма іншими...

























  • НЕ ПРО НР

  • Предтеча